Ювелір української пісні, Бах у хоровій музиці

13 грудня (за н.ст.) 1877 року у селі Монастирок на Поділлі народився український композитор Микола Леонтович.

Леонтович сам вступив до Подільської духовної семінарії, де освоїв скрипку, фортепіано, духові інструменти, навчився по нотах читати складні партії церковних хорів, вперше почав обробляти народні мелодії. Він мав стати священником, як і його батько, але відмовився від сану.

1904 Микола Леонтович переїхав на Донеччину, де влаштувався викладачем музики у місцевій залізничній школі. Під час революції 1905 він організував хор робітників, який виступав на мітингах.

Він був фанатом Миколи Лисенка, вивчав його твори і присвятив йому одну зі своїх збірок пісень - «Друга збірка пісень з Поділля»

ТВОРЧІСТЬ

Микола Леонтович придумав і першим застосував різні хорові звукові ефекти, один з найвідоміших – спів із закритим ротом, переосмислення мелодики народного плачу, створював оригінальні хорові композиції, відтворив і ввів в свої твори забуту в той час імпровізаційну творчість українських кобзарів.

Микола Леонтович - автор широковідомих хорових обробок українських народних пісень «Дударик», «Козака несуть», «Ой з-за гори кам'яної», «Щедрик» та інших. «Щедрик» перекладений багатьма мовами, в англомовному світі відомий як "Carol of the Bells".

ОСОБИСТЕ ЖИТТЯ

Леонтович розривався між двома жінками – дружиною і «музою». У 25 років він одружився з Клавдією Ферапонтівною Жовткевич, яка була завжди поряд. Подружжя виховувало донечку Галину. Коли Миколі були 31, він влаштувався викладати спів у жіноче єпархіальне училище в Тульчині, де познайомився з Надією Танашевич. Надія була учинецею Леонтовича - разом вони працювали над хоровою оперою “На русалчин Великдень” за однойменною казкою Бориса Грінченка. Надія писала текст лібрето, до неї Микола Дмитрович їздив (ще й разом з донькою) аж у село під Гайсином задля музичних доопрацювань. Композитор запевняв, що з лібретисткою його пов’язує лише музика, але дружина Клавдія страшенно ревнувала чоловіка до Надії. Подейкують, що саме ця вихованка напророчила Леонтовичу ранню смерть, побачивши на його руці обірвану лінію життя.

Микола Леонтович був вбитий 23 січня 1921 року, хоча офіційно про смерть Леонтовича газета «Вісті» сповістила лише 2 березня. 22 січня до хати батька Леонтовича, де вже був і Микола, і його донька, під'їхав Афанасій Грищенко (уповноважений ЧК з боротьби проти бандитизму в селах) та попросився переночувати. Вони разом повечеряли, "гостю" постелили в одній кімнаті з Миколою Леонтовичем. Щоб Грищенко не змерз, батько Леонтовича ще й накрив його своєю шубою. На світанку Грищенко застрелив Леонтовича та почав вимагати золото, але золота не було. Тоді Грищенко забрав шубу, білизну, ложки, годинник Леонтовича, взуття. Композитора ховали босим.

На дев’ятий день по смерті композитора в Київському музично-драматичному інституті зібралася вся професура, студентство, діячі культури, і це попри ризик переслідування з боку ЧК. На цій зустрічі створено Комітет пам’яті Леонтовича, який згодом став Музичним товариством його імені. До нього входили Борис Лятошинський, Павло Тичина, Лесь Курбас, Гнат Хоткевич. Ім’я Леонтовича залишалося під негласною забороною до «хрущовської відлиги» 1960-х рр.

Миколи Леонтович створив 5 редакцій «Щедрика». Ноти першої редакції "Щедрика" зберігаються у бібліотеці Вернадського. Сама мелодія щедрівки складена з 4 нот, а слова мають язичницьке коріння – з часів, коли наші пращури святкували Новий Рік навесні (ластівка вважалася провісницею весни, а значить і приходу нового року).

  • Уперше «Щедрик» Миколи Леонтовича прозвучав на Різдво у грудні 1916. Щедрівку виконав хор Київського університету, де працював композитор.
  • Впродовж 1919-1924 Українська Республіканська Капела дала концерти в близько 20 країнах світу.
  • У 1936 році американський композитор українського походження Пітер Вільховський адаптував слова, і "Щедрик" став відомий як "Carol of the Bells".
  • У жовтні 1922 Капела виконала «Щедрик» в нью-йоркському Carnegie Hall. За 100 років - 4 грудня 2022 пісня знову пролунала в Carnegie Hall.