1. Головна
  2. Важливе
  3. Геноцид української нації - важливе про Голодомор

Геноцид української нації - важливе про Голодомор

 

Що таке Голодомор?
Голодомор – геноцид української нації, скоєний керівництвом СРСР на чолі з Йосипом Сталіним, шляхом штучно створеного масового голоду з метою знищення українців, остаточної ліквідації українського спротиву режиму.
{{ article.name }}
«Де серп і молот, там смерть і
голод». Казимир Малевич

 

 

До українського голоду термін «Голодомор» був вжитий уже 17 серпня 1933 р. у празькому часописі «Vecernik P.L.», на шпальтах якого була опублікована стаття «Hladomor v SSSR». В українській діаспорі вживалося паралельно визначення Великий Голод та "голод-геноцид". Застосовувалося і слово "геноцид" як відповідник голоду. Зокрема, історик Роберт Конквест, який, власне, відкрив історію голоду світу, вживав слово "геноцид" для обґрунтування тези про штучність голоду 1932-1933 рр. “Класичний приклад радянського геноциду, його найдовший і найширший експеримент русифікації, а саме – винищення української нації”, - так назвав Голодомор у своїй статті Рафаль Лемкін, польський юрист єврейського походження, який ввів у світовий контекст поняття геноциду. Він був першим фахівцем в галузі міжнародного права, який визначив злочини сталінського комуністичного режиму проти українців як геноцид та проаналізував геноцид в Україні в контексті міжнародного права. Визначення злочину геноциду в міжнародному праві було дане у статті ІІ Конвенції 1948 року про запобігання злочинові геноциду і покарання за нього.
«І зійшло сонце…» Валерій Вітер
Страх перед українським народом був головним мотивом Сталіна і його посіпак створити Голодомор в Україні.

1928 році керівництво СРСР оголосило курс на колективізацію — об’єднання індивідуальних приватних селянських господарств у колективні господарства державної власності. В Україні насадження колгоспної системи викликало спротив. Зафіксовано близько 4 тис. масових виступів селян на початку 1930-х рр. спрямованих проти колективізації та політики СРСР загалом. Селяни масово покидали колгоспи та забирали своє майно: худобу, інвентар, збіжжя. Селянські виступи комуністи зневажливо називали "волинки". ГПУ у своїх звітах зафіксувало, що в Україні з 20 лютого до 2 квітня 1930 заворушеннями було охоплено 1895 сіл у 41 із 44 округ.

{{ article.name }}
Почуття національної ідентичності українського селянина та індивідуалізм суперечили ідеології СРСР та становило загрозу існуванню Союзу.
Реалізація плану з організації штучного голоду
1932 рік
Липень
Українській РСР спеціально встановлюють нереальні до виконання плани із хлібозаготівель.
7 серпня
Ухвалюється “закон про п’ять колосків”.
Жовтень
В Україну направляється спеціальна комісія із хлібозаготівель на чолі із керівником уряду СРСР В.Молотовим.
Листопад
  1. Організовано загони для пошуку і конфіскації зерна, худоби, будь-яких продуктів харчування.
  2. Вводиться режим “чорних дошок”.
Грудень
  1. Розпочинається другий етап вбивства голодом українців. В Україну направляють Л.Кагановича і П.Постишева для посилення хлібозаготівель. Влада переходить до повного вилучення харчів в українських селян.
  2. ЦК ВКП(б) і РНК СРСР ухвалюють таємну постанову “Про хлібозаготівлю на Україні, Північному Кавказі і в Західній області”. Вона передбачала ліквідацію українських шкіл на Кубані і масове переслідування української інтелігенції.
  3. Із сіл, які не виконали плани хлібозаготівель, вивозять усі наявні зернові запаси, навіть посівний матеріал.
1933 рік
1 січня
Спеціальною постановою ЦК ВКП(б) про застосування найжорстокіших репресій до тих, хто не здасть хліба, українцям був оголошений ультиматум.
22 січня
Директивою Й.Сталіна заборонено виїзд селян з території УСРР і Кубані в інші місцевості Радянського Союзу. Тільки за перші півтора місяці дії цієї директиви було затримано майже 220 тисяч селян. З них понад 186 тисяч силоміць повертають у села, де вони були приречені на голодну смерть.
Січень
Сталінський режим проголосив голод в Україні неіснуючим явищем і на цій підставі відмовився від допомоги, яку пропонували численні неурядові організації, зокрема закордонні українські громади та Міжнародний Червоний Хрест.
Лютий
Україні починають виділяти допомогу – вибіркову і недостатню. Вона була спрямована на забезпечення виробничих потреб у ході посівних і збиральних кампаній.
16 лютого
Для недопущення поширення інформації про голод, в УСРР спеціальною директивою забороняється будь-яким організаціям, крім ДПУ, фіксувати випадки опухання і смерті на ґрунті голоду.
Серпень
Прийнято рішення про створення Всесоюзного переселенського комітету та переселення у вимерлі з голоду села України колгоспників із російських областей і Білорусі.
Голодомор тривав з квітня 1932 року по листопад 1933 року.

Пік Голодомору припав на весну 1933 року. Тоді щодоби помирало 28 тисяч осіб, щогодини — 1168 осіб, щохвилини — 20. За оцінкою Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи втрати через надсмертність у 1932–1934 рр. становлять 3,9 млн осіб. Втрати сільського населення - 3,6 млн осіб, є значно вищими, ніж міського - 300 тис. осіб. 90% втрат прийшлося на 1933 рік. Через падіння рівня народжуваності під час Голодомору Україна недорахувалась 600 тис. немовлят. Найбільших втрат зазнали Київська та Харківська області (у межах тогочасного поділу), далі за рівнем втрат йдуть Вінницька, Дніпропетровська, Одеська області та Молдавська АРСР (яка на той час входила до складу УРСР). Найнижчі втрати були у Чернігівській та Донецькій областях. Втрати через надсмертність в результаті голоду 1932–1934 рр. в СРСР становили 8,7 млн осіб. Окрім фізичного вбивства мільйонів людей, радянські керівники зруйнували традиційний устрій життя українців. Голод став зброєю масового знищення українців, призвів до морально-психологічних змін у свідомості українців. Голодомор повністю змінив звичний порядок господарювання на селі.

Хто розповів світу про Голодомор?
{{ article.name }}
Гарет Джонс працював радником з питань зовнішньої політики прем’єр-міністра Великої Британії Девіда Ллойд-Джорджа. У березні 1933 він таємно (влада СРСР заборонила в’їзд іноземним журналістам) відвідав Україну. Після цієї подорожі Джонс написав:
«Я пройшов крізь безліч сіл і дванадцять колгоспів. Скрізь я чув плач: "У нас немає хліба. Ми помираємо!"»
Журналісту заборонили в'їзд до Радянського Союзу, а в ЗМІ розгорнулась ціла кампанія, аби спростувати його заяви. Гарета Джонса вбили під час подорожі в Маньчжурію. За однією з версій — агентами НКВД.
Малкольм Маггерідж - англійський журналіст та публіцист.
У грудні 1932 року став московським кореспондентом британської газети «Manchester Guardian». Почувши про голод на українських землях, Магерідж вирішив перевірити цю інформацію. Без дозволу влади, він поїхав до України та Кавказу.
«Голод – це слово, яке я чув скрізь. Селяни благали перевезти їх бодай на одну станцію, подеколи їхні тіла опухали від браку харчів, і це було жахливе видовище»
писав Маггерідж у статті «Голод в Україні. Нещасні землероби».
{{ article.name }}
{{ article.name }}
Александр Вінербергер - австрійський інженер, фотограф.
У 1933 році працював на заводі з виробництва пластмаси в Харкові. Таємно зробив близько 100 світлин міста в час Голодомору.
Мілена Рудницька - українка, депутат польського Сейму в 1928-1935 рр.
Завдяки її діям та підтримці голови ради Ліги націй питання Голодомору вдалося винести на 76 сесію Ліги націй. Домоглася, щоб до цього питання долучився Міжнародний Червоний Хрест, який зробив запит на надання допомоги. Однак уряд СРСР відмовився, заперечивши голод.
{{ article.name }}
{{ article.name }}
Андрей Шептицький - глава Української греко-католицької церкви у 1900-1944 роках.
24 липня 1933 разом із вищим духовенством церкви проголосив відозву «Україна в передсмертних судорогах»- ній він закликав християн усього світу поширювати правду про Голодомор в Україні і надавати допомогу українському народу. Про злочин митрополит поінформував Ватикан. Наступного дня після оголошення відозви 35 українських громадських організацій та партій об’єдналися в Український громадський комітет рятунку України, який став координатором допомоги голодуючим. Але СРСР відмовилася від допомоги, заперечуючи наявність Голодомору в Україні.
Інформаційна блокада в СРСР

Радянська влада замовчувала факт голоду. Офіційно голоду не було. Приховування голоду підтверджують, що СРСР навмисно знищувала українців, шляхом голодомору. До кінця 80-х років ХХ ст. в СРСР офіційно заперечувалася наявність Голодомору та його жертв у 1932 – 1933 рр. Під час відлиги 1960-х років тема голоду спочатку проривається крізь цензурні заборони, посідає важливе місце в публікаціях і заявах дисидентів в Радянському Союзі: Є. Сверстюка, В. Чорновола, М. Руденка та інших. В Україні, під час радянської окупації, слово "голодомор" вперше публічно вжив у виступі на IX з’їзді письменників України у 1986 р. український поет Іван Драч.

У той час за кордоном:

у 1934 році було видано і перший художній твір про Голодомор в Україні – роман “Марія” українського письменника Уласа Самчука. у 1963 року в Нью-Йорку виходить друком роман Василя Барки “Жовтий князь” про голодні 1932-1933 роки. Сьогодні цей роман є найвідомішим художнім твором про ті події. у 1986 року виходить книга американського історика Роберта Конквеста “Жнива скорботи”, яка привернула увагу до Голодомору західної академічної спільноти та широкої громадськості. у 1988 року за ініціативою Світового Конгресу Вільних Українців створено Міжнародну комісію юристів, яка мала дослідити свідчення про Голодомор 1932-1933 років, його причини, наслідки й винуватців. До її складу увійшли поважні юристи найвищої кваліфікації, фахівці із міжнародного та кримінального права зі Швеції, Великої Британії, Аргентини, Бельгії, Франції, США та Канади. Члени комісії дійшли до висновку, що Голодомор 1932 – 1933 років був актом геноциду проти української нації.

Урешті-решт, перед розпадом СРСР, його керівництво визнало факт голоду 1932 – 1933 рр. Одними з перших, в тоді ще радянській Україні, ґрунтовно досліджувати тему Голодомору 1932 – 1933 років почали Володимир Маняк та його дружина Лідія Коваленко-Маняк. Вони із 1987-го збирають документальні джерела та свідчення більше ніж 1000 очевидців подій початку 1930-х. І в 1991-му видають книгу “33-й: Голод: Народна Книга-Меморіал”.

Україна здобула НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

Українські історики провели величезну роботу, результатом якої стали тисячі великих і малих досліджень, присвячених Голодомору. У 1993 вперше на державному рівні відзначені 60-ті роковини Голодомору. 1998 року Указом Президента України встановлено День пам’яті жертв Голодомору – щороку в четверту суботу листопада. 2006 Верховна Рада України ухвалила Закон про визнання Голодомору геноцидом українського народу. А в листопаді 2008 в Києві споруджено Національний меморіал жертв Голодомору. 2009 році СБУ порушила кримінальну справу щодо голоду в Україні за ознаками злочину геноциду. У 2010 році Апеляційний суд міста Києва, розглянувши матеріали справи, визнав, що в 1932–1933 роках в Україні Й. Сталіним та його посіпаками вчинено злочин геноциду. Вже у квітні 2010 року колишній президент та зрадник України заперечив факт геноциду з боку радянської влади, шляхом Голодомору.

Внаслідок цієї заяви ПАРЄ прийняла резолюцію, в якій відмовилася назвати Голодомор 1932-1933 рр. в Україні геноцидом. Це рішення задовольнило росіян, які не те, що не визнають Голодомор геноцидом, а взагалі вважають, що його не було. 2015 року Верховна Рада України спеціальним актом засудила комуністичний тоталітарний режим, поруч із нацистським, а наступним законом відкрила повний доступ до архівних матеріалів радянських каральних органів, аби минуле, зокрема, історія Голодомору, більше ніколи не ставали об’єктом цензури та маніпуляцій. У 2022 році Верховна Рада України просить парламенти світу визнати Голодомор 1932-1933 років в Україні геноцидом. Звернення ВР № 8199 до парламентів держав світу щодо визнання Голодомору 1932-1933 років геноцидом українського народу підтримало 310 нардепів.

Міжнародне визнання Голодомору як геноциду

У 1985-88 роках комісія Конгресу США досліджувала голод в Україні. У своїх висновках вона наголосила, що «Йосиф Сталін та його оточення вчинили акт геноциду проти українського народу в 1932-33 рр». Висновки комісії відкрили шлях до міжнародного визнання Голодомору геноцидом. У наступні роки Голодомор як злочин геноциду у своїх актах засудили парламенти Естонії, Австралії, Канади, Угорщини, Литви, Грузії, Польщі, Перу, Парагваю, Еквадору, Колумбії, Мексики, Латвії, Португалії, США. У низці країн світу рішення про засудження злочину геноциду ухвалювалися на регіональних та муніципальних рівнях. Важливим елементом визнання Голодомору в Україні 1932-1933 років геноцидом українського народу на міжнародному рівні є визнання його в рамках таких міжнародних організацій як Рада Європа, Європарламент, ОБСЄ, Рада з прав людини ООН, ООН тощо.

Хто не визнав Голодомор геноцидом?

росія

вважає Сталіна «ефективним менеджером», а не злочинцем, визнання Голодомору геноцидом або просто злочином призведе до необхідності виплачувати компенсацію Україні, оскільки росія вважає себе спадкоємцем СРСР.

Ізраїль

вважає, що за сукупністю факторів трагедія Голокосту є унікальною. Тому влада цієї країни не поспішає визнавати геноцидом Голодомор, знищення вірмен у 1915 році чи різанину у Руанді у 1994 році.

Туреччина

обережно ставиться до теми Голодомору як геноциду, бо її саму звинувачують у знищенні вірмен у 1915 році.

Вірменія

очікує від інших держав перш за все визнання геноциду 1915 року. Лише після цього можна буде вести мову про кроки у відповідь.

Валерій Вітер