«Братство тарасівців» – перша політична українська організація на Наддніпрянщині, що озвучила ідею самостійності українських земель.
Засновниками стали студенти з Харкова - Іван Липа, Михайло Базькевич, Микола Байздренко та Києва - Віталій Боровик.
1892 р. на могилі Тараса Шевченка вони присягнули «бути вірними заповітам Шевченка та Україні».
Згодом до братства увійшли: брати Микола та Гаврило Міхновські, Олександр та Євген Черняхівські, Володимир Шемет, Михайло Коцюбинський та ін. “Тарасівців” було близько сотні.
Та вже 1 травня 1893 р. відбуваються арешти «тарасівців» у Харкові.
Програмові засади було викладено у рефераті, виголошеному Іваном Липою навесні 1893 р. на Шевченкові роковини:
- «Ми… повинні бути націоналами, бо того вимагає моральне почуття наше…»
- «Ми повинні віддати усі свої сили на те, щоб визволити свою націю з того гніту, в якому вона зараз перебуває і дати задля користі людскості ще одну вільну духом одиницю»
- «Ми повинні віддати усі свої сили на те, щоб визволити свою націю з того гніту, в якому вона зараз перебуває і дати задля користі людскості ще одну вільну духом одиницю»
- «Наука й життя Вкраїнського народу доводять нам, що Україна була, єсть і буде завсіди окремою нацією, і як кожна нація, так і вона потрібує національної волі для своєї праці й поступу…»
- «Для нас свідомих Українців єсть один українсько-руський народ. Україна Австрійська і Україна Російська однак нам рідні, і жадні географічні межі не можуть роз’єднати одного народу……»
- «…кожен з нас, свідомих Українців має промовляти в родині, в товаристві і взагалі скрізь, де його зрозуміють, по вкраїнському……»
- «… ми дбаємо про те, щоб піднести й розворушити на Вкраїні національного духа, відживити і виробити серед інтелігенції й народу національні почування вкраїнські……»
