ДІД МОРОЗ І СВЯТИЙ МИКОЛАЙ - ЗАПОЗИЧЕНІ

Після надання автокефалії православній церкві України у 2019 році серед українців точиться дискусія щодо того, коли святкувати Різдво - 25 грудня чи 7 січня. Повномасштабне вторгнення рф показало, що українці хочуть розірвати будь-які зв’язки з російським та радянським минулим. Тож, до питань релігійних додалися і питання традицій та культури, серед яких головними є “Чий Дід Мороз, звідки він узявся?” та “Чи варто йому приходити до дітей в Україні?”.

Відповіді на ці та інші питання нам дала етнологиня, доцентка кафедри етнології та краєзнавства КНУ ім. Т. Шевченка Наталія Громова у інтерв’ю з кураторкою платформи “ЩИТ” Катериною Зуденковою.

- У НАС ВЖЕ ТРЕТІЙ РІК ПОСПІЛЬ ТОЧАТЬСЯ ДИСКУСІЇ ЩОДО ТОГО, КОЛИ УКРАЇНЦЯМ СВЯТКУВАТИ РІЗДВО? ПЦУ НІЯКИХ КОНКРЕТНИХ РОЗ’ЯСНЕНЬ НЕ ДАЄ, МОВЛЯВ, НА ВАШ РОЗСУД, ДОЗВОЛЯЄМО, КОЛИ ХОЧЕТЕ. ДЕХТО КАТЕГОРИЧНО 25 ГРУДНЯ СВЯТКУЄ, ХТОСЬ 7 СІЧНЯ, А ХТОСЬ ВЗАГАЛІ ДВІЧІ. ЯКА ВАША ДУМКА ЯК ЕТНОЛОГА, КОЛИ ПОТРІБНО СВЯТКУВАТИ РІЗДВО?

- Тут все пов’язано з календарем. Раніше усі жили за Юліанським календарем, у 1918 році влада УНР перейшла на Григоріанський календар, а згодом - і більшовики. Але за Юліанським календарем живуть, і відповідно святкують Різдво 7 січня, всього декілька церков у світі - Російська, Грузинська, Сербська, Єрусалимська православні церкви, а також Православна церква України (ПЦУ) та Українська греко-католицька церква (УГКЦ). Розбіжність між календарями становить 13 днів. Я вважаю, що церква має провести реформу і сказати вірянам, що святкуємо Різдво 25 грудня і все.

- ТАК, БО ЦЕ ПОВ’ЯЗАНО З РОСІЙСЬКОЮ ЦЕРКВОЮ.

- Її треба заборонити! Треба зробити два пункти: 1 - ліквідувати цю церкву, пункт 2 - живемо по новоюліанському календарю. Усі реформи так і проводилися. Це не вибори президента. Цього року у Криворівні святкуватимуть 25 грудня Різдво. Там є плєс (пляс) - вони танцюють навколо церкви. Вони це роблять двічі - вони свята цим починають, різдвяною службою, і завершують на Водохреща. Тобто тут мова не лише про службу. Уже минулого року, я знаю, що були люди, які 24 грудня мали Святвечір, 25 грудня - Різдво, але мені як етнологу цього мало, бо треба колядки, щедрівки, вертепи, тобто громадські народні обряди також перенести на нові дати. От коли це все перенесеться, тоді можна казати, що вже перенісся народний календар і розуміння.

- УКРАЇНЦІ ЗАЗВИЧАЙ КАЖУТЬ, ЩО ОТ НАБЛИЖАЮТЬСЯ “НОВОРІЧНІ СВЯТА”. ЦЕ ВЗАГАЛІ ПРАВИЛЬНА НАЗВА? БО ПАМ’ЯТАЮ, ЩО МОЯ БАБУСЯ НАЗИВАЛА ЦЕЙ ПЕРІОД “РІЗДВЯНІ СВЯТКА”. КОЛИ ВЗАГАЛІ ПОЧИНАЄТЬСЯ ЦЕЙ ЦИКЛ “СВЯТОК РІЗДВЯНИХ”?

- Це один і той самий цикл “Різдвяно-новорічні свята”, які тривають від Різдва через Новий рік до Водохреща. Хоча після Різдва ще є такі маленькі присвятки Марії та Степана - 8 та 9 січня відповідно, тому Різдво і святкують 3 дні. Усі ці свята мають свої назви, тобто правильно ваша бабуся казала - це святки, або може бути Коляда, яка на весь цей період на ці три свята - Різдво, Василя або зараз Старий Новий рік та Водохреща. Знову ж таки треба говорити про два Нових роки. Якщо говорити про Старий Новий рік або Маланки, то він прекрасно, чудово вписується, це такий логічний цикл - Різдво, Василя і Водохреща. Вони всі як пов’язані з релігією, так мають язичницькі пережитки і корені. Навіть свято Різдва, яке повинно мати в собі ідею народження Ісуса Христа, - ми бачимо у ньому величезну кількість язичницьких пережитків, пов’язаних з вогнем, водою, землею, найбільше - врожаєм. Тобто дуже багато дрібнюсіньких обрядодій, до прикладу, з дідухом. Тут складно сказати, що щось пов’язано з релігією. А ось цей Новий рік 1 січня, то він звичайно випадає: це вже радянське свято, пов’язане із тим, що ми маємо момент, що ми святкуємо по Юліанському календарю досі усе, що пов’язано з церковними датами, а Новий рік у нас по Григоріанському календарю 1 січня. І ця розбіжність, вона призвела до того, що не святкувати ж двічі одне й те саме - ту ж козу чи Маланку. Новий рік 1 січня, який він є - це такий радянський момент.

НЕЩОДАВНО БАЧИЛА ПОСТ, ДЕ ВПЛЕЛИ У РІЗДВЯНІ СВЯТА ВВЕДЕННЯ, КАТЕРИНИ, АНДРІЯ. ЦЕ ПРАВИЛЬНО?

- У нас є різдвяний цикл - від Різдва до Водохреща - як співається у відомій колядці, «бо прийдуть до тебе три празники в гості». А Введення - є таке прислів’я «Введення прийде - свят наведе», воно дійсно є, і воно говорить, що після того буде свят багато, але, на мою думку, мова йде в першу чергу про ці грудневі свята, які припадають на період передріздвяого, Пилипівського посту. Вони не сприймаються як єдиний цикл. Знаєте, що можна між собою зв’язати - Катерини і Андріївські вечорниці - 7 грудня і 13 грудня відповідно. Деякі хочуть сказати, що Андрія - це український аналог Дня Святого Валентина, але це не День усіх закоханих. На Катерини і на Андрія - ворожіння. Ворожать про майбутній шлюб дівчата і на Катерини, і на Андрія. Але сказати, що це єдиний цикл із Різдвяними святами не можна! Бо тут триває піст, а в українській культурі під час посту не можна гучно співати, танцювати, веселитися, і треба їсти лише скоромне, тобто виключити продукти тваринного походження. Хоча на Андріївські вечорниці на це робиться вийняток, але це не те, тому від Введення і до Різдва ми не можемо сказати, що це єдиний цикл. Початок і завершення різдвяного циклу - це прибирання, тобто перед тим як щось почати святкувати прибирають по усіх усюдах і готують їсти, а потім після усього прибирають і знищують обрядові предмети. Наприклад, після Різдва знищується сніп - дідух, з нього вибивають зерно і спалюють. Зараз цього не дотримуються, бо майстри роблять вишукані дідухи. Цього не можна робити з позиції народної культури. Не можна, щоб сніп лежав роками, так як вода на Водохреща святиться і зберігається рік. У нас в календарній культурі може бути все не довше року. На Бойківщині вівсяні снопи роблять. До речі, сніп прикрашають, як ялинку - дощик, гірлянди, іграшки. Ялинка ставиться перед різдвяними святами і не ставиться на Новий рік, бо це не сприймають як свято. Це так на Бойківщині.

Прикрашений дідух (фото Наталії Горомової)

Професійні сучасні дідухи, які ніхто не спалює (майстер - Іван Кравчук)

До речі, коли спалюють дідуха, то стріляють з рушниць у верх, проганяючи Коляду. Тобто є певні маркери закінчення свята. Коли ж ми говоримо про Введення, то там немає ніяких маркерів - там є свята Катерини, Андрія - це не цикли, це певні окремі свята, а Різдво ми точно бачимо, що запрошують усіх персонажів, а потім їх проганяють. На Водохреща, коли святиться вода біля церкви, стріляли з рушниць і таким чином завершували свята. І люди так і казали «по свята».

- Є КІНЕЦЬ ЦИКЛУ, А КОЛИ Ж ПОЧАТОК?

- Різдво дуже різко починається із сутінками 24 грудня/6 січня. До того люди ще працюють, а от як тільки зійшла перша зірка ти різко переключаєшся на ритуальну частину - господарі заносять солому і розкладають, ходять до худоби, до бджіл, усім треба куті дати, занести солому, реманент. Я на Різдво 2006 року сиджу у гуцулів, в с. Замагора на Верховинщині, і відчуваю, що щось під ногами заважає. Зазираю під стіл - а там воляче ярмо лежить, прямо під ногами. До речі, крім дідуха є ще вінчик.

Воляче ярмо (фото Наталії Громової)

- ЩО ТАКЕ ВІНЧИК? ЦЕ ЙОГО ВІШАЮТЬ НА ДВЕРІ?

- Ні-ні-ні. У нас є традиції, які не мають ні радянських коренів, ні українських - вони прийшли з Заходу. Щодо цих віночків - їх в Карпатах бачу дуже багато зараз. Але у нас нема такої традиції, вона запозичена з Європи, Америки. От вінчик - наш, бойківський, виплетений зі стебел вівса. Він лежить на столі, і туди ставиться кутя.

Вінчик (фото Наталії Громової)

- ЯКУ РИТУАЛЬНУ ФУНКЦІЮ ВИКОНУВАВ ВІНЧИК?

- Він не був просто так. Вінчик був як і дідух. Що стосується дідуха, то перше - зерно, щоб був врожай, друге - це поклоніння предкам. Дідуху навіть ложку ставили, бо він має їсти, і його кутею зверху посипали. Він сприймається як дух предків, до нього ставилися з повагою.

Дідух з ложками та різдвяний хліб (фото Наталії Громової)

- ОЦІ ДВА НОВІ РОКИ - ТАКИЙ СВОЄРІДНИЙ СПОСІБ ПРИСТОСУВАТИСЯ ДО ЖИТТЯ У СРСР І НЕ ВТРАТИТИ СВОЄ… ЗАРАЗ ОКРІМ ПИТАННЯ “КОЛИ СВЯТКУВАТИ РІЗДВО” ВИНИКАЮТЬ ДИСКУСІЇ ЩОДО ДІДА МОРОЗА І МИКОЛАЯ. ЦЕ ВЗАГАЛІ НАШІ ПЕРСОНАЖІ?

- Ой, це цікаве питання. Взагалі, традиційно у нас ялинку ставили на Різдво, а Святвечір 24 грудня ще називали “днем ялинки”, бо до 1918 року християни всіх конфесій святкували Різдво 25 грудня. До речі, на Бойківщині і досі ставлять ялинку на Різдво: Новий рік для них не свято, особливо для старих людей. Цей звичай встановлення різдвяного або новорічного хвойного дерева (ялинка, сосна, смерека тощо), вірогідно, запозичений від німців, принесений за часів правління Петра І. В Україні, як і повсюди в Європі, різдвяна ялинка спочатку з’явилася в будинках панів. Більшовики розпочали антирелігійну кампанію, ялинку разом з різдвяним святом затаврували, мовляв, “попівський звичай”.

Антиріздвяний плакат, 1920-ті роки

І лише 28 грудня 1935 року Постишев надрукував невеличку замітку, що давайте організуємо до Нового року дітям хорошу ялинку, бо ж в дореволюційні часи нібито бідні діти заздрили панським дітям, бо в них була ялинка. Для людей це було “вау”, бо це ж повернення ялинки. Більшовики у такий спосіб вирішили вирвати її з релігійного контексту. І так за Постишева туди вплели і доброго Діда Мороза і Снігурку.

Павло Постишев в костюмі Діда Мороза. Шарж Бориса Єфімова

- ЦЕ ТОЙ САМИЙ ПАВЛО ПОСТИШЕВ, ЯКИЙ ДОКЛАВ ЗУСИЛЬ ДО ГЕНОЦИДУ УКРАЇНЦІВ - ГОЛОДОМОРУ?

- Так, він. Постишев у нас був один. Цікаво, що Мороз у нас фігурував, але не дід, і він був наділений негативними якостями. Постишев зробив його добрим дідом.

- А ЯК ЩОДО МИКОЛАЯ?

- Щодо Миколая - він також запозичений, з католицизму і він не є прямо наш такий одвічний. Те, що у нас одвічне, як на мене, це язичництво. У 988 році християнство насадили, і люди продовжували вірити у свої язичницькі забобони, але коли прийшли монголо-татари, люди почали вже приходити до Бога, та це було вже ХІІІ століття, та пережитки язичницькі лишалися. Сказати, що Дід Мороз зовнішньо насаджений з 1935 року, а Святий Миколай був завжди… по-перше, він був не завжди, точної дати коли він примандрував не скажу, але це лише захід України - ці всі очікування подаруночків, а центр і схід України - вони так цього Миколая не знають. Я оці протиріччя: Дід Мороз чи Миколай сприймаю з позиції патріотичної, а не наукової. Моя наукова позиція - і той, і інший для нас є запозиченими персонажами. Взагалі є легенда, що Миколай був багатим чоловіком, який пішов служити Богові. Звідки пішла традиція приносити подарунки? Була історія, що жив бідний батько, і у нього було троє дочок, він не мав грошей і збирався зробити їх повіями. Миколай вирішив цього не допустити і кинув через вікно три мішечки з грошима цим дівчатам. І от звідти пішло уявлення, що Миколай непомітно приносить подарунки. Відмінність їх - це те, що Миколай приходив не помітно, а Дід Мороз з усією красою, щоб його всі бачили. І, хоча Дід Мороз нічого поганого не робив, він має бути знищений, оскільки був принесений радянською владою, тобто проводимо декомунізацію. Хоча існує думка, що давайте все тоді зруйнуємо, і будинки радянські теж. Взагалі, на мою думку, багато чого ще вирішують школи і дитячі садочки - хто кого буде запрошувати і яке свято святкувати.

- ТОБТО МОЖНА СКАЗАТИ, ЩО ПЕРСОНАЖА, СХОЖОГО НА ДІДА МОРОЗА ЧИ МИКОЛАЯ, У НАС НЕ БУЛО?

- Так. У нас є Мороз, який наділений негативними якостями - дід, дідуганище, немилосердний. Сніг у нас любили. У нас сніг вважався хорошим і бажаним явищем тому, що він рятував від морозу жнива, і сніг кликали. А Мороза у нас кликали на Святий вечір у гості на рівні з усіма негативними персонажами - кликали Вітра, Буревія, Мороза, Ведмедя і Вовка, горобців. І казали: «Морозе, Морозе, Ведмедю, Ведмедю, йди до нас куті їсти» - це перед тим як сідати за стіл господар стає на порозі і кличе. Та, у відповідь - тиша, бо як ви розумієте ніякий ведмідь з лісу не прибіжить. Тому наступна фраза була така: «Раз не приходиш зараз, то не приходь і цілий рік». І Мороз фігурував з усіма цими персонажами, тобто ми тебе поважили, тебе покликали, а ти не прийшов - у такому контексті. Мороз не був хорошим в традиційній уяві наших пращурів, до ідеї Постишева зробити свято дітям робітників, а не лише буржуазія буде біля ялиночки. Пращурів у нас також кличуть на Святий вечір, і їх теж не бачать. Це феноменально! Ти кличеш усі погодні явища, потім бачиш, що вони не приходять, далі заходиш за стіл і кличеш померлих родичів, іноді просто чекаєш, і ти їх не бачиш. Вважається, що вони приходять у вигляді невидимих душ, тому є така традиція здувати з лави на Святвечір, коли сідаєш їсти, треба подмухати на лаву, щоб не «присісти душу». На ранок дивляться, чи не поменшало їжі, чи не здвинуті тарілки і по тому судять, що приходили померлі родичі.

- МІЖ ІНШИМ, Я ЦЬОГО РОКУ ДІЗНАЛАСЯ, ЩО В РОСІЇ НЕ ПРИХОДИТЬ МИКОЛАЙЧИК.

- Так і є.

- А ЯК ЩОДО 12 СТРАВ НА РІЗДВО? ЩО ПОТРІБНО ГОТУВАТИ?

- На Святий вечір має бути 12 святвечірніх страв. Основне - це кутя, вона може бути рисова на східній Україні тому, що не продавали ці наборчики в радянському союзі і своєї пшениці цільної ні в кого не було.

- У НАС НА ХЕРСОНЩИНІ ТЕЖ РИСОВУ КУТЮ ГОТУЮТЬ.

- Так, та кутя в нас в основному з пшениці, але була і ячмінна, пшоняна кутя. Вона обов’язково робиться солодка, з медом або цукром, переважно із медом. Обов’язково кладеться мак і горіхи - це основні складники, родзинки - по бажанню. Кутя - це повністю ритуальна страва - поминальна. Оскільки вона перекликається у своїй символіці з коливом або ситою, які роблять на поминках за померлою людиною. Там також хліб ламається, наливається вода і цукор. Взагалі у деяких науковців є позиція, що це все поминання, бо на Святий вечір у нас також залишають страви, кладуть ложки для померлих, якщо хтось в сім’ї є померлий до року. Крім того, у деяких регіонах є, коли лави покривають сіном - і от вважають, що ці покриті лавки теж є поминальною обрядовістю. Мені здається, що це вже занадто зманіпульовано, але в цілому поминання померлих родичів дуже сильне, і в стравах це відображається. Потім є узвар - компот із сухофруктів, овочеві різні страви з грибів, риби. Риба вважається пісною стравою з релігійних міркувань, бо Ісус колись двома рибами нагодував велику кількість людей, звідти пішов цей дозвіл їсти рибу у піст. Також на Святвечір йдуть страви з капусти, бобового, голубці роблять пісні, вареники або пироги з різними начинками. До речі, для сміху в один вареник або в кілька закладали щось - копійку (кому дістанеться, буде багатий), сіль або перець (це просто для сміху). На саме Різдво у нас ще є хліб. Хліб у бойків називається карачун, така дивна назва, а здебільшого по Україні нема якоїсь сталої назви. Це або душа, або король. Тобто на Різдво має обов’язково бути якийсь ритуальний хліб, але не так з ним чітко як коровай на весілля або паска на Великдень. Цей хліб не настільки рецептурний, прикрашений, а от цей штолен, який набуває популярності, він дуже рецептурний і це німецька традиція. Кожен регіон має свій локальний набір страв. Усі люди ходять одне до одного і кажуть: «А ви те зробили, а ми - от теж таке». Тобто, якщо ти будеш відрізнятися - буде осуд: люди роблять те, що прийнято. У нашій культурі не прийнято виділятися, бути не таким як усі. «Хто так робить? От, хто так вінки на цибулі плите?», - це моя бабуся на Чернігівщині завжди казала, а мама: «А що люди скажуть?». От оці дві фрази - наші.

- А ЯК ЩОДО ПОДАРУНКІВ? У НАС ЗАРАЗ Є ТРАДИЦІЯ НА РІЗДВО ДАРУВАТИ ПОДАРУНКИ. ЦЕ ІЗ ЗАХОДУ?

- Так, це не наше. У нас взагалі історія з подарунками не є такою, як ми маємо зараз. От, на весілля у нас дарували дуже сильно - в обмін на коровай, були досить цінні подарунки - щось із худоби, тканини. На такі свята це були просто солодощі, і діти не отримували на Різдво просто так подарунки - їх треба було заробити - щедрування на Старий Новий рік і колядування на Різдво. Дітки бігали і колядували - їм з ялинки знімали цукерочки, горішки, яблучка і мені казали, що дітям так цікавіше. Тобто це були дрібні подаруночки, а не якісь такі... От, у мене діти - їм треба не шо попало, не шоколадка. Є ще свято Василя. Тоді йдуть вітати усіх Василів, Василин, Васильовичів і Василівних. Я їх питаю: “Який же подарунок несуть?”. Вони: «Та ні, ми йдемо вітати». І вони приходять і «в’яжуть» Василя, тобто за спиною руки зв’язують соломою, яку розкидають по хаті, і поки він не скаже, що його почастують, йому руки не розв’яжуть і його ще будуть підкидати догори. Тому у нас як такої системи подарунків нема, просто так не дарували. Більше того, у наших колядках передбачено, що дурні господарі можуть не здогадатися, щоб їх заохотити кажуть «дайте ковбасу, а то хату рознесу», «не давайте копійки, бо діряві кишеньки, а давайте паперові, будьте ґазди гонорові», тобто ти сам собі мав випрошувати.

- Є ЯКІСЬ ОСОБЛИВОСТІ СВЯТКУВАННЯ РІЗДВА?

- Я пам’ятаю якось на Бойківщині жінка на Різдво вмивалася копійками. За уявленнями це мало б принести їй гроші, багатство.

- ЯК ВИ ЦЬОГОРІЧ ПЛАНУЄТЕ СВЯТКУВАТИ РІЗДВО?

- У мене цього року єдиний план - вижити… Моя особиста історія - у мене не склалося із Різдвом з дитинства, бо для мене це тяжка робота - перемити всі підлоги, начинити ковбаси. Потім з 2004 року я почала Різдвом займатися професійно, і для мене це постійно робота.

- ДЯКУЮ ВАМ ЗА РОЗМОВУ!

- Хочу побажати усім миру та нашої перемоги, сил та терпіння у цей складний для нас час!